-Обов’язки батьків
Ст. 150 Сімейного кодексу України:
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідальність батьків
Кримінально-правова:
Ст. 166 Кримінального кодексу України:
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Адміністративно-правова:
Ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільно-правова:
Статті (1178-1183) Цивільного кодексу України:
Стаття 1178
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково
Право на допомогу мають:
- самотні матері, які не перебувають у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження запис про батька відсутній або внесений зі слів матері;
- одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження (рішенні про усиновлення) запис про батька (матір) відсутній або внесений зі слів матері (батька);
- вдова (вдівець) у разі смерті одного з батьків, якщо вони не отримують на дитину пенсію по втраті годувальника або соціальну пенсію.
- самотні матері, одинокі усиновлювачі, вдова, вдівець у разі реєстрації шлюбу, якщо дитина не була усиновлена чоловіком (дружиною).
Не мають права на отримання допомоги одинокі матері:
- жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, але ведуть з ним спільне господарство, разом проживають та виховують дітей;
- мати (батько) у разі розірвання шлюбу з батьком (матір'ю) дитини або встановлення режиму окремого проживання подружжя;
- самотні батьки, якщо діти перебувають на повному державному утриманні (в інтернаті).
Допомога одиноким матерям призначається управлінням праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації заявника. Якщо місце реєстрації та фактичного проживання не збігаються, можна оформити допомогу і за місцем фактичного проживання, надавши довідку, що за місцем реєстрації допомога не виплачується.
Перелік документів, необхідних для виплати пільг:
- паспорт;
- ідентифікаційний код;
- заяву (заповнюється на місці);
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;
- свідоцтво про народження дитини;
- довідка про склад сім'ї;
- свідоцтво про смерть (для призначення допомоги вдові або вдівцеві);
- довідки про доходи членів сім'ї для призначення допомоги у розмірі вище мінімального.
Розмір допомоги та виплата допомоги
Допомога надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допомога виплачується до досягнення дитиною 18 років. Якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Допомога призначається на кожну дитину.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;
- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;
- смерті дитини;
- смерті одержувача допомоги.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового працевлаштування дитини.
У разі припинення дії зазначених підстав, виплата допомоги може продовжитись за письмовою заявою одержувача допомоги до органу, що призначає допомогу, з місяця, наступного за місяцем, в якому припинилася дія зазначених підстав.
Одинока мати, яка має двох дітей віком до 18 років і працює на підприємстві на умовах неповного робочого часу за трудовим договором (контрактом), має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150% на кожну дитину, якщо її граничний розмір доходу не перевищує встановленого рівня.
Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»:
Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
Середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на
дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.
При визначенні права на допомогу до складу сім’ї включаються:
- чоловік, дружина;
- рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;
- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;
- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
- особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним;
- жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
При цьому до складу сім’ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей.
Водночас до складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Куди можна звернутися за допомогою
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї.
У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.
Розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям
Розмір допомоги — це різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї (встановлюється щорічно законом про державний бюджет) та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.
Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги.
Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для різних категорій осіб, кожного разу визначаються законом про бюджет на відповідний рік.
Відповідно до п. 16 постанови КМУ від 24 лютого 2003 р. N 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, — на 20 %.
Для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 %. Розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям збільшується на кожну дитину віком від 3 до 13 років у 2011 році на 60 гривень, у 2012 році — на 120, у 2013 році — на 180, у 2014 році — на 250 гривень, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років збільшується у 2011 році на 100 гривень, у 2012 році — на 230, у 2013 році — на 360, у 2014 році — на 500 гривень.
«Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям»
Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»:
Статтею 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, яку ратифіковано Законом України N 251-V від 18.10.2006, визначається необхідність
участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції. Цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів, як:
- посилення прозорості й сприяння залученню населення до процесів прийняття рішень;
- забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;
- проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють створенню атмосфери неприйняття корупції, а також реалізація програм державної освіти, у тому числі навчальних програм у школах й університетах;
- повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію. Можуть установлюватися певні обмеження цієї свободи, але тільки такі обмеження, які передбачені законом і є необхідними:
- для поваги прав або репутації інших осіб;
- для захисту національної безпеки, або публічного порядку, або охорони здоров'я чи моральності населення.
Також, участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції гарантована Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема ч.1 ст. 18 передбачає права об'єднань громадян, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції):
1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;
2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції;
3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади;
4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції;
5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції;
6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання і протидії корупції;
7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції;
8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.
Державні гарантії захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції
- за наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про корупційні правопорушення, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
- особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про корупційне правопорушення.
- державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для повідомлень їх працівниками про корупційне правопорушення іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку:
0-800-507-001 – гаряча лінія Генеральної прокуратури України щодо порушення прав фізичних осіб-підприємців та господарюючих суб’єктів;
0-800-501-482 – гаряча лінія Служби безпеки України щодо особливо-небезпечних злочинів проти держави;
0-800-507-309 – урядова телефонна гаряча лінія;
(044) 521-66-28 – приймальня Міністерства внутрішніх справ України.
(044) 256-00-31 – пряма телефонна лінія національного агентства з питань державної служби (якщо вам відомі випадки корупції серед державних службовців);
(0532) 65-52-25 – гаряча лінія прокуратури Полтавської області
(0532) 51-74-04 – приймальня УМВС України у Полтавській області
(0532) 56-28-26 – гаряча лінія Управлiння Служби безпеки України в Полтавськiй областi
Повідомлення про корупційне правопорушення може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно).
Анонімне повідомлення про корупційне правопорушення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про корупційне правопорушення керівник відповідного органу вживає заходів до припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.
Міністерство юстиції України
Хорольське районне управління юстиції