Інформація про працівника міліції, якого закріплено за Грушинською ЗОШ І ст.

Вовк Артур Вікторович – дільничий інспектор міліції Хорольського РВ.    Адреса: м. Хорол, вул.Карла Маркса, 80, каб. 1.    ☎ 066-260-93-28

 

Шкільні конфлікти: позиція батьків

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї

Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

Втручання батьків

Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

Як правильно допомагати

Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.

Батьки і вчителі – партнери творчого процесу виховання школярів

         Виховання – проблема вічна. Відколи існує суспільство, відтоді й дбає воно не лише про добробут потомства,  а й про виховання покоління в кращих традиціях людства.  Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність.

Формування позитивного іміджу школи, його відкритості було б неможливе без співпраці і партнерства з батьками. Саме школа зобов’язана розвивати й підтримувати таке співробітництво шляхом підвищення рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їхньої педагогічної культури. Саме на шкільних батьківських зборах, класних зустрічах з директором, засіданнях батьківського комітету і вирішуються питання стратегічного  розвитку школи, саме тут батьки можуть отримати вичерпну відповідь на всі питання, пов’язані з навчанням і вихованням дитини.

          Робота Грушинського педагогічного колективу з батьками здійснюється в двох напрямках: організаційна робота школи із сім'єю;підвищення педагогічної культури батьків.Традиційною формою роботи з батьками у нашій школі є батьківський лекторій, на якому фахівці (медичний працівник, психолог, вчителі) підвищують рівень педагогічної культури батьків. Тематика лекцій спрямована на батьківський всеобуч:«Профілактика формування шкідливих звичок»,«Профілактика правопорушень». Наприклад, корисним для батьків сталазмістовна розповідь у поєднанні з презентацією  учителя інформатики про безпечне користування учнями Інтернетом. 

         У окремих класах впроваджується курс «Сімейна розмова», що сприяє налагодженню більш відкритих стосунків між членами родини, підвищенню довіри до школи. 

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. А тому ми будуємо невидимий ланцюжок між родиною і школою, який служить на благо усім учасникам навчально-виховного процесу.Це спільні турботи про те, щоб усім було цікаво і затишно в школі, як у рідній домівці:  вечори, конкурси, спортивні змагання, робота батьківського комітету. Педагоги постійно інформують батьків про зміни або введення нових організаційних моментів у режим функціонування школи. Знайомлять батьків із аналітичними матеріалами,  консультують родини із питань навчання та виховання учнів, надзвичайних випадків, складних або конфліктних ситуацій.

           Грушинська школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у  обговоренні з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо. Педагоги  знають, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це робить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною.

Педагогічна батьківська освіта у нашій школі планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Наприклад, класоводи 1 – 4 класів практикують педагогічні консультації для батьків: «Ваша дитина – школяр», «Про роль особистого прикладу в сім’ї» та інші. Класні керівники проводять практикуми: «Формування постави», «Вплив фізичних вправ на здоров’я», «Робота з підвищення розумової та фізичної активності дитини»,  «Вчимо і виховуємо», «Трудове виховання сім’ї», «Матусина школа».Тестування: «Чи добрі ви батьки?», «Справи сім’ї – мої справи». Батьківські збори: «Співпраця школи і сім’ї», «Хороші сімейні традиції – запорука морального здоров’я дитини», «Чи варті ви своєї обдарованої дитини?». Індивідуальні консультації: «Роль сім’ї в утвердженні загальнолюдської моралі», «Коли і як вони розвиваються». У школі діє  день відчинених дверей для батьків.  Батьки беруть участь у всіх формах позаурочної  діяльності ( походи ,екскурсії, вечори, змагання, благоустрій  школи, вечори  випускників, свята Останнього дзвоника , свято квітів, виставок, тощо ).

           Важливим етапом формування позитивного іміджу школи стало створення шкільного сайту і сторінки для батьків, де пропонуються поради щодо виховання підлітків.

            Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

   

 

«Шлюб – першооснова сім’ї»

 Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'я - головний інститут суспільства. У свою чергу інститут сім'ї включає безліч більш приватних  інститутів, а  саме:  інститут шлюбу, інститут споріднення, інститут материнства і батьківства, інститут власності, інститут соціального захисту дитинства і опіки та інші.

 

     Правове регулювання сімейних відносин  є  основним  завданням Сімейного кодексу України, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення,   зміст   особистих  немайнових  і  майнових  прав  та обов'язків батьків і дітей,  усиновлювачів та  усиновлених,  інших членів сім'ї та родичів. 

 

     Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з  метою  зміцнення  сім'ї  як  соціального інституту  і як  союзу  конкретних  осіб,  утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, побудови сімейних  відносин  на  паритетних  засадах,  на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини  сімейним  вихованням,  можливістю  духовного  та фізичного розвитку. 

 

     Шлюб - це сімейний союз.  Слово "сімейний" засвідчує, що шлюб 

створює сім'ю, а не спрямований на її створення.

 

     У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі. 

   Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою (Стаття 26 Сімейного кодексу України):

- у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

-  у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

- у шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

- за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

- у шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

            Необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу  є  його  реєстрація  державним органом  реєстрації   актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає.  Так званий "цивільний шлюб" - це побутова  категорія,  яка віддзеркалює  наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз  актом  цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова.  Жінка та чоловік у цьому союзі мають  статус  сім'ї, але не мають статусу подружжя. 

    Тобто тільки   шлюб,   з  лише  йому  притаманними ознаками, неодмінно  залишиться основною   правовою   формою   організації сімейного  життя  жінки  і  чоловіка й надалі виконуватиме важливі соціальні функції. 

     Відповідно до положень Сімейного кодексу України умовами  вступу  в шлюб  є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним (стаття 24). 

   Статтею 27  Сімейного кодексу України  визначено,  що   державна реєстрація   шлюбу   встановлена   для  забезпечення  стабільності відносин між  жінкою  та  чоловіком,  охорони  прав  та  інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна  реєстрація шлюбу засвідчується  свідоцтвом  про  шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

 

     Відповідно до  статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. 

Орган державної    реєстрації    актів    цивільного    стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками 

як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод  до реєстрації  шлюбу. Водночас наречені повинні повідомити один одного про стан свого здоров'я. 

 

     За заявою наречених  реєстрація  шлюбу  може відбуватися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу державної  реєстрації актів цивільного стану. Присутність нареченої на нареченого в  момент  реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою. 

       Шлюб реєструється  у  приміщенні  органу державної реєстрації після спливу одного місяця  від  дня  подання  особами  заяви  про реєстрацію  шлюбу.  За  наявності  поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного  стану  дозволяє  реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. За заявою наречених реєстрація шлюбу провадиться в урочистій обстановці. 

Статтею 35 Кодексу закріплено  право на вибір прізвища при  реєстрації  шлюбу.  Зокрема,  наречені  мають право обрати прізвище одного з них  як  спільне прізвище  подружжя  або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. 

    Підсумовуючи викладене слід  зазначити, що для будь-якого 

періоду  часу  сім'я   є   основним   фундаментальним інститутом суспільства,  надає   йому   стабільність   та   сприяє  розвитку суспільства та його прогресу.